Centrum Pomocy Prawnej im. Haliny Nieć » Захист українських біженців на випадок примусового виселення

Біженці з України, які перебувають під тимчасовою охороною на території Польщі, користуються житлом на різних правових підставах. Дехто проживає в центрах колективного розміщення, декого гостинно прийняли у своїх помешканнях приватні особи, а деякі користуються з оренди житла на комерційному ринку. Статус цих осіб, їхні права та захист від можливого виселення різняться залежно від типу укладеного договору та виду житла.

Найчастіше біженці з України користуються житлом в Польщі на таких підставах:

договір оренди,
договір позички приміщення,
проживання на засадах гостинності (Прекаріум).

Договір оренди укладається між орендодавцем (власником житла) та орендарем (наймачем). Договір оренди є оплатним, оскільки орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату та інші витрати на утримання приміщення, такі як електроенергія або вода, в обмін на надання йому житлового приміщення. Договір оренди укладається на визначений або невизначений термін.

Проживання в центрах колективного розміщення осіб без зобов'язання сплачувати орендну плату знайшло своє правове вираження в умові позички приміщення. Договір позички приміщення - являє собою договір, за яким позичкодавець погоджується на безоплатне користування позичальником, відповідного житлового приміщення на визначений або невизначений термін.

У польській доктрині також існує інститут “Прекаріум” (проживання на засадах гостинності), який прямо не передбачений Цивільним кодексом Польщі. Однак його існування, а отже, і можливість застосування підтверджується саме судовою практикою. Прекаріум характеризується тим, що приміщення надається на засадах гостинносці, за що орендна плата не стягується. Прекаріум, на відміну від договору позички приміщення, носить фактичний характер, і для його виникнення не потрібно укладати договір або виконувати інші формальності. Слід наголосити, що польське законодавство жодним чином не захищає особу, яка проживає на умовах Прекаріуму.

Однак, саме “Прекаріум” є найпоширенішою формою взаємовідносин між біженцями та тими хто ділиться своїм житловим приміщенням чи кімнатою, але на такі взаємовідносини не поширюється законодавство про оренду житла. Це може означати, що на осіб з України не поширюється законодавство про права наймачів.

Значна частина біженців не наважується винаймати житло самостійно через високі ціни на оренду житла. В такому випадку особи з України здебільшого обирають проживання в центрах колективного розміщення. Такі центри організовуються Воєводою на підставі Закону про допомогу громадяном України у зв’язку із збройним конфліктом на території тієї держави.

Велику кількість центрів колективного проживання організовують благодійні фонди та організаціації. Проживання в таких центрах є безкоштовним і зазвичай надається в рамках так званої програми "40+". Це програма, яка відшкодовує витрати на проживання та харчування людей, які прибувають з України у зв'язку з війною. Проживання в центрах групового розміщення, як правило, надається без всілякого договору на умовах гуманітарної допомоги.

Варто по черзі описати кожну підставу використання житла та вказати, який захист від примусового виселення можна мати при тій чи іншій з підстав для проживання.

ДОГОВІР ОРЕНДИ

Підписуючи договір оренди, орендодавець зобов'язується надати об'єкт оренди у користування орендареві на певний строк (визначений чи ні) за орендну плату, яку орендар сплачує орендодавцеві. Договір оренди на строк більше одного року має бути укладений у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми для договору, укладеного на строк більше одного року, договір вважається укладеним на невизначений строк.

Закон про захист прав орендарів захищає орендаря в першу чергу в контексті примусового виселення з приміщення. Це пов'язано з тим, що відповідно до ст. 2 абз. 1 п. 1 Закону про захист прав орендарів, орендар - це наймач приміщення або особа, яка використовує приміщення на іншій, ніж право власності, правовій підставі. Це означає, що особа, яка користується приміщенням за договором найму, перебуває під захистом Закону, а це, в свою чергу, означає, що положення про заборону виселення в зимовий період поширюється на таких осіб. Згідно з Законом, рішення суду про примусове виселення не підлягає виконанню в період з 1 листопада по 31 березня наступного року включно, якщо виселеній особі не надано приміщення, в яке вона має бути виселена.

ДОГОВІР ПОЗИЧКИ ПРИМІЩЕННЯ

Договір позички, на відміну від договору оренди, не передбачає плати за користування приміщенням. Позичкодавець зобов'язаний лише підтримувати приміщення в належному стані.

Згідно з польським законодавством, на орендарів, які користуються приміщенням на підставі договору позички, поширюються положення Цивільного кодексу і, перш за все, положення про захист прав орендарів. Особа, яка користується приміщенням на підставі договору позички, також захищена законом, а це означає, що на неї поширюється положення про заборону примусового виселення в зимовий період.

Однак слід зазначити, що Закон про допомогу громадяном України виключає положення про захист прав орендарів щодо біженців з України, які користуються житлом на умовах договору позички. Це означає, що на таких осіб не поширюється захист від примусового виселення взимку, про який йшлося вище.

Стаття 68 Закону про допомогу громадяном України у зв’язку із збройним конфліктом на території тієї держави зазначає, що у разі укладення договору позички житла положення Закону про захист прав орендарів житла, не застосовуються. Це означає, що судовий виконавець може виселити такого орендаря до притулку нічного перебування, гуртожитку або іншого закладу, що надає житло, вказаного на вимогу судового виконавця органом місцевого самоврядування, до юрисдикції якого належить місцезнаходження приміщення, що підлягає звільненню. Це також стосується положень про заборону примусового виселення в зимовий період.

Проте, цей виняток не передбачає безпідставного виселення і не дозволяє орендодавцям викидати орендарів "на вулицю". Відповідно до статті 1046 п. 4 Цивільного процесуального кодексу Польщі, якщо наймач, який підлягає виселенню, не має права на соціальне житло, судовий виконавець, як правило, при виконанні примусового виселення, виселяє таку особу в інше житло або приміщення, на яке наймач має законне право і, в якому він може проживати. Якщо особа яка підлягає примусовому виселенню, не має законного права на інше житло або приміщення, в якій вона може проживати, судовий виконавець зупиняє виконання, до того часу поки орган місцевого самоврядування, в юрисдикції якого знаходиться приміщення, що підлягає звільненню, не надасть тимчасове житло для особи, яка підлягає виселенню.

То значить, навіть за умови того, що на наймачів які проживають на підставі договору позики приміщення не поширюються норми про захист прав орендарів, все ж таки не варто боятися залишитися зовсім без даху над головою.

ОРЕНДА БЕЗ ДОГОВОРУ - “ПРЕКАРІУМ”

Як було зазначено на початку, Прекаріум - це вид суспільних відносин, де одна особа хоче зробити послугу іншій з почуття ввічливості або з гуманітарних міркувань. Прекаріум відрізняється від договору позики приміщення тим, що це суто фактичні, а не юридичні відносини між людьми. Підставою для розрізнення цих двох правовідносин є насамперед намір сторін, і передусім особи, яка надає житло. Якщо підставою для надання приміщення є гостинність або надання гуманітарної допомоги, то ми маємо справу саме з інститутом прекаріату. Прекаріум повинен мати короткостроковий і тимчасовий характер.

У випадку Прекаріату власник може забрати річ у будь-який момент, а особа у якої річ було відібрано, не має жодного юридичного захисту.

Примусово виселити осіб які користуються гостинністю власника житла, простіше, оскільки на них не поширюється законодавство про захист прав орендарів. Підприємець або юридична особа може забрати своє майно в будь-який момент, а особа, яка ним користувалася, є юридичнонезахищеною.